Стягнення штрафних санкцій за договором

Чинним законодавством передбачені наступні види штрафних санкцій

Неустойка — одночасно штрафна санкція та вид забезпечення виконання зобов’язання. Визначення поняття «неустойка» в Цивільному та Господарському кодексах України дещо відрізняються.

Так, частиною 1 ст. 549 ЦКУ встановлено, що неустойка (штраф, пеня) це грошова сума чи інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Види неустойки

1. Штраф — це неустойка, яка обчислюється у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
2. Пеня — це неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

В той же час відповідно до частини 1 ст. 230 ГКУ — штрафні господарські санкції визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити при порушенні, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов’язання.

Слід зазначити, що неустойку можна стягнути, навіть якщо це прямо не передбачено умовами договору. Виключенням є випадки, коли сторонами недотримано письмової форми договору.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається — це так звана «позадоговірна неустойка».

Особливості застосування штрафних санкцій

• Пеню нараховують лише за невиконання грошових зобов’язань
• Пеню і штраф за договором можна стягувати одночасно
• Стягнення пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня (але сторони можуть у договорі погодити і більший розмір пені)

Відшкодування збитків

Це також один з видів господарських санкцій (регламентується ст. 22 ЦКУ і гл. 25 ГКУ).

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що порушила господарське зобов’язання відносяться:

• вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
• додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;
• неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язань другою стороною;
• матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законодавством.

Збитки мають бути обов’язково відшкодовані, не залежно від того, чи погоджено це в договорі. Правочин який виключає чи обмежує відшкодування збитків є нікчемним.

Збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями, однак договором чи законом можуть бути передбачені і виключення.

Отже, сторони в договорі можуть передбачити особливі правила стягнення збитків за наявності неустойки.

3% річних та інфляційне збільшення

Інфляційні та річні можуть стягуватись:

• за прострочення виконання тільки грошового зобов’язання;
• на окрему вимогу кредитора;
• незалежно від того, передбачено відповідну умову в договорі чи ні.

Слід зауважити з практики, що суди дотримуються позиції, що інфляційні та річні не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Судовий збір