Оскарження штрафів

Наслідки порушень законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію й правил військового обліку

Починаючи з 24 лютого 2024 року на території всієї Україні діє воєнний стан. У зв’язку з чим, основними нормативно-правовими актами, що регулюють права та обов’язки громадян України стали:

• ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу»;
• ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
• ЗУ «Про оборону»;
• наказ МОУ № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України»;
• інші підзаконні акти.

Які ж наслідки можуть настати для особи, яка порушила зазначені норми законодавства? Відповідно до останніх змін внесених до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил військового обліку (ч. 3 ст. 210), а також за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ч. 3 ст. 210-1) вчинені в особливий період.

Однак, сам по собі факт здійснення адміністративного правопорушення не є автоматично підставою для притягнення призовника, військовозобов’язаного або резервіста до адміністративної відповідальності. Справа в тому, що ст. 38 КУпАП передбачено, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Іншими словами кажучи, складення протоколу або винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише за умови дотримання строків притягнення особи до такої відповідальності.

Окремо варто звернути увагу на так звані «триваючі» правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язку. Наприклад, незамінна приписного на військовий квиток, непостановка на військовий облік, неповідомлення про зміни у власних облікових даних тощо.

Таким чином, для оскарження штрафу в судовому порядку, необхідно визначити:

• тип правопорушення;
• строки притягнення до відповідальності;
• правильність кваліфікації;
• наявність чи відсутність процесуальних порушень;
• умов за яких складено протокол/постанову.

Також розглянемо що ще може настигнути осіб, які порушили правила військового обліку та законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» органи Національної поліції України зобов’язані за зверненнями ТЦК та СП, органів СБУ доставити осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Однак, важливо зазначити, що законом встановлено конкретний порядок адміністративного затримання: так обов’язково має бути складено протокол з усіма необхідними відомостями, повідомлено родичів затриманого, повідомлено центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги або надана можливість запросити власного захисника.

Відповідно, законодавством дійсно передбачено право на адміністративне затримання органами Національної поліції (ні в якому разі не представниками ТЦК та СП) із дотриманням вимог законодавства, що може тривати до трьох годин.

Додатково, до осіб, які порушили відповідні норми законодавства, не були доставлені поліцією, не з’явилися за письмово вимогою, направленою представником ТЦК та СП засобами поштового зв’язку, в такому разі військкомат має право звернутися до суду із вимогою обмежити військовозобов’язаного у праві керування транспортними засобами.

Зрештою, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та за ухилення від військового обліку може настати кримінальна відповідальність, передбачена статтями 336, 337 КК України. Такий вид відповідальності передбачений, наприклад, за неявку до ТЦК та СП після належного отримання повістки або за умови неперебування військовозобов’язаним на військовому обліку та ухилення від нього.

Процедура винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

Давайте розбиратися детальніше.

Перший етап

Першим етапом є складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженим представником ТЦК та СП.

Протокол обов’язково має містити:

• дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
• відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності;
• місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
• нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
• прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є);
• пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності;
• інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол має право складати лише уповноважена посадова особа ТЦК та СП, яка визначається згідно із наказом керівника відповідного ТЦК та СП.

Другий етап

Другим етапом є вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності даного протоколу та повідомлення про дату, час та місце розгляду адміністративної справи. До протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Якщо неможливо вручити протокол військовозобов’язаному особисто, він направляється засобами поштового зв’язку.

Втім, існують випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення, передбачений статтями 210, 210-1 КУпАП уповноваженими особами ТЦК та СП не складається, а саме: якщо особа не з’явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Третій етап

Третій етап полягає у розгляді адміністративної справи керівником ТЦК та СП. У призначений день та час, військовозобов’язаний має право:

• особисто з’явитися до військкомату;
• ознайомитися із матеріалами справи;
• надати пояснення та заперечення;
• подати докази;
• заявити клопотання;
• скористатися допомогою адвоката.

Неявка особи, яка притягається до адміністративної справи не перешкоджає розгляду справи (за умови наявності підтвердження про повідомлення її належним чином та відсутності клопотання про відкладення).

Проаналізувавши наявні матеріали, за наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, керівник ТЦК та СП виносить постанову, якою визначає розмір штрафу. Знову ж таки, постанова вручається військовозобов’язаному особисто або направляється поштою.

Таким чином, особа може бути притягнення до адміністративної відповідальності виключно на підставі винесеної керівником ТЦК та СП відповідної постанови. Недостатньо просто скласти протокол та надати військовозобов’язаному реквізити для сплати штрафу, як це часто трапляється.

Четвертий етап

Заключний етап, за умови непогодження із накладенням штрафу, полягає в оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення у судовому порядку.

Процедура оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення

Наприклад, досить частим грубим порушенням з боку ТЦК та СП є неналежне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, що суперечить вимогам ст. 268 КУпАП, оскільки військовозобов’язаний був позбавлений можливості захистити свої права, надати пояснення, заперечення або докази. Таким чином, це є підставою для скасування такої постанови в судовому порядку.

Крім того, нерідко протокол складається за недіючою на момент вчинення правопорушення нормою законодавства, так статті 210, 210-1 КУпАП викладені в новій редакції 19.05.2024 року, отже протокол про адміністративне правопорушення, яке вчинене до вказаних змін має складатися у відповідності до дійсної на той момент редакції.

Відповідно, за наявності порушень під час складення протоколу, розгляду справи або винесення постанови, є всі підстави для звернення в судовому порядку із позовом про скасування рішення про накладення штрафу.

У разі подання позовної заяви до відповідного суду, на позивача покладається обов’язок сплатити судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, а в разі пропущення строку на оскарження постанови — обґрунтувати клопотання про поновлення зазначеного терміну на оскарження. За таких умов, суд відкриє провадження, розгляне справу та винесе відповідне рішення.

Деякі особи притримуються позиції, що краще сплатити штраф, аніж звертатися до суду, однак дуже важливий момент полягає в наступному: якщо особа, яку притягнули до адміністративної відповідальності добровільно сплачує штраф — вона автоматично зізнається в навмисному порушенні правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що відповідно має деякі вагомі наслідки.

Судова практика з оскаржень накладення адміністративного стягнення

З кожним днем все більше й більше зростає кількість позитивних рішень з питань оскарження штрафів в судовому порядку. Так, до основних підстав належать:

• неправильна кваліфікація правопорушення;
• недотримання строків притягнення;
• застування неактуальних на момент вчинення правопорушення норм законодавства;
• порушення процедури належного повідомлення особи про розгляд справи тощо.

Наведу приклади деяких з них.

Відносно нещодавно Рахівський районний суд Закарпатської області у справі №305/1406/24  скасував постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за неоновлення даних з підстави незазначення, які саме персональні дані військовозобов’язаного не було оновлено і які можливо чи не можливо отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами. Разом з цим, постанова про адміністративне правопорушення не містить посилання на порушення конкретної частини статті нормативно-правового акту.

19 липня Шевченківський районний суд м. Чернівці у справі №727/5520/24, оцінюючи в сукупності матеріали справи, прийшов до висновку про те, що у постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, дату і час вчинення зазначеного в постанові правопорушення. Фактичні обставини справи, відповідно до фабули оскаржуваної постанови, не відповідають об’єктивній стороні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП станом на час винесення оскаржуваної постанови, а тому позов задоволено й як наслідок, штраф скасовано.

Цікавим зразком також є рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 червня 2024 року у справі №559/2057/24, яким скасовано постанову ТЦК та СП про притягнення до адміністративної відповідальності за непостановку на військовий облік ще у 2021 році, так як особа не могла вчинити адміністративно-каране правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП з 30.06.2021, бо норма ч. 3 ст. 210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року.

Актуальним питанням стає трактування поняття «триваючогоправопорушення». Положення КУпАП не містить визначення даного поняття. Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально. Так у справі №712/178/24 Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Соснівського районного суду м. Черкаси за неявку по повістці, зазначивши, що ТЦК та СП здійснював виклик особи на конкретну дату, а тому правопорушення має закінчений склад й в даному випадку відсутні підстави для висновку, що вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер.

Розповсюдженою підставою для оскарження також є неврахування діючої редакції ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП безпосередньо на момент вчинення інкримінованого правопорушення. У зв’язку з чим, Менський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 12 червня 2024 року у справі №738/1329/24 скасував Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Відповідно 8 лютого 2024 року рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області скасовано накладення штрафу у зв’язку із відсутністю доказів направлення екземпляру протоколу про адміністративне правопорушення особі, щодо якої його складено, так само як немає будь-яких підтверджень направлення повідомлення про розгляд справи чи ознайомлення з його змістом іншим шляхом.

Таким чином, наявний доволі значний перелік підстав для оскарження накладення адміністративних стягнень. Ми в свою чергу не стоїмо осторонь та приймаємо активну участь у формуванні позитивної судової практики з питань скасування відповідних рішень про накладення штрафів.

Відповідальність за несплату штрафу

У працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки немає таких повноважень, однак, якщо особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності не сплатила штраф у визначений законом строк, представники ТЦК та СП передають відомості про правопорушника до органів виконавчої служби для примусового виконання. Дані про таку особу вносяться до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно, у разі несплати правопорушником штрафу, спершу будуть заблоковані банківські рахунки. Виконавча служба контролюватиме надходження на картку та матиме змогу заблокувати або списати необхідну суму.

Однак, за відсутності необхідної суми або неможливості стягнути її, законодавством передбачений варіант накладення арешту на майно. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.